Істерика це – емоціний вибух. Для зовсім малих дітей істерики можна вважати нормальним явищем, тому що здатність до самоконтролю у малечі ще поки відсутня. Їх неокортекс ще не почав працювати в повну силу, а стерно правління тримає мигдалина, яка нашіптує дослухатися виключно інстинктів, тому ні про яку усвідомлену поведінку ще мова не йде.
Але є одне але. Істерика може стати інструментом соціальної поведінки, тобто фактично моделлю поведінки у відповідь на якісь тригери. І саме ми батьки, як найближче оточення, обдаровуємо дітей цим інструментом. А потім діти падають на підлозі в магазині, плюються їжею в ресторані, страшенно кричать і АЖ синіють, якщо не отримуюють морозивко.
І знаєте чому?
Тому що колись, в районі 1,5-2 роки, коли малюк “влаштував мені істерику“, скидуючи непотрібні емоції, я злякалася. І замість того, щоб просто заспокоїти малюка обнімашками, поступилася принципами і дала дитині те, що в той момент вона вимагала.
⚠️ УВАГА номер 1 – правильно казати тут “переживав істерику” (а не “влаштував МЕНІ істерику.“) В такому віці малюки ще не здатні до маніпуляцій, тому точно не роблять істерику, щоб вас по злити.
⚠️ УВАГА номер 2 – малюку насправді не так сильно потрібна та річ, яка стала причиною істерики, йому потрібно скинути ЕМОЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ, а та річ це лише привід.
Не завжди причина може бути логічна для дорослих. До прикладу, колись в моєї доньки була страшна істерика з приводу… з приводу того, що я народила її осінню, а не літом 🫣😅
Далі, ви ЗАВЖДИ учасник цього дійства, по єдиній причині – пережити та заспокоїти емоційний спелеск – це велика РОБОТА для малечі, а ви, це та “безпечна зона” де малюк ЛИШЕ шукає підримку у складному завданні.
Тому, ось що робимо в залежності від віку під час істерики:
Істерики до 1.5 року
Причини: Якщо в дитини трапляється істерика до 1.5 роки, це скоріш за все каже про фізичний дискомфорт. (Фізичний дискомфорт може викликати істерику в будь-якому віці 😏)
Ваші дії: Обдивляєтеся всього малюка повністю на предмет фізичних ушкоджень.
Приклад з власного життя: Ми якось їхали сім‘єю восени в Карпати, син з дочкою сиділи у своїх кріслах позаду. І все було чудово, дорога прекрасна, діти радісні. Малому тоді було трохи більше року.
І тут він починає марудитися, вовтузитися, кликати мене, ситуація все більше загострюється, я намагаюся його відволікати, щось розказувати, давати.
Але НІТ, нічого не працює.
В якийсь момент він прямо починає ридати, кричати і влаштовує страшенну істерику. Ми терміново зупинаємо авто, я інстинктивно витягаю його з крісла… і ВУА-ЛЯ, момент прозріння!
Моя дитина повністю мокра від поту та гаряча! Йому страшенно жарко! Бо я, як дбайлива мама, в холодний сезон натягла на його шерстяний боді і ще купу речей, аби не змерз.
Я роздягнула його і істерика просто зникла.
Істерики в період 1.5 – 3 роки
Причини: 1.5 – 3 роки істерика – це природній механізм скинути зайві емоції.
Ваші дії: НІ, ви не даєте те що вимагає малюк (тим більше, що іноді це неможливо, як наприклад перенародити мою доньку влітку)))). Ви ОБІЙМАЄТЕ малюка, або просто знаходитеся поруч, допомагаючи йому прожити ці складні почуття. Він від вас більше нічого не очікує насправді. І якщо ви будете діяти саме так, то з часом, коли дитини вже навчиться проговорювати та проживати свої почуття по-іншому, вони зникнуть і ви про них забудете.
Істерики в період від 3 років
Причини: Якщо істерики є від 3 років, то далі вони будуть тільки загострюватися, бо вони вже стають моделлю соціальної поведінки, яку ви допустили і з цим треба працювати.
Ваші дії: тут вже емоційно значно складніше, але рецепт той самий. Ви ПОРЯД, але на істерику НЕ ВЕДЕТЕСЯ. “Ні, сьогодні ніякого морозивка“. Навіть якщо це вже та страшна сцена в магазині, ви можете сказати “Ні, це не спрацює. Але я поруч, я люблю тебе і чекаю“. Тягнути, кричати, соромити, лякати чи взагалі робити будь-які агресивні рухи не варто. Час від часу можете перепитувати “Ну, що, вже можемо йти, чи ти хочеш ще полежати на підлозі?“. Це без умовно важко, діти ШВИДКО вчаться і з першого, максимум з другого, разу урок буде засвоєний.
Важлива примітка
І ще одна важлива примітка в кінці. Перед тим як засуджувати когось на майданчику, пам’ятайте дітки з порушеннями розвитку, такими як аутизм, синдром Аспергера, СПАУ та інтелектуальна недостатність, можуть бути вразливішими до істерик, аніж інші.
Тому будьте дуже толерантними, якщо помічаєте дивну поведінку якогось малючка, або є свідками дуже не контрольованої істерики.