Як перетворити новонароджене маля, якого чекає світле майбутнє та майже безмежні можливості, на 30-річного алкоголіка-безхатька?
Вінсент Фелітті — лікар-терапевт, завідувач відділу превентивної медицини американської мережі Kaiser Permanente в Сан-Дієго, зовсім випадково знайшов відповідь на це питання.
Фелітті досліджував проблему ожиріння і виявив досить тривожну кореляцію. З‘ясувалося, що більшість людей з ожирінням 3-го ступеня в дитинстві зазнавали насильства та жорстокого поводження з боку дорослих. Він опитав майже 20 тис. пацієнтів своєї клініки, які страждали на ожиріння та проходили лікування, і порівняв їхні відповіді з медичними картками, що зберігалися в клініці.
Саме опитування було організоване досить просто: до стандартної анкети, яку пацієнти заповнювали перед початком лікування, він із колегою додав 10 особливих запитань. (Насправді це було не так просто, адже на розробку правильних формулювань і послідовності цих запитань лікарі витратили цілий рік!)
Запитання звучали, наприклад, так:
- “Чи правда, що хтось із батьків кричав на вас?”
- “Чи правда, що хтось із дорослих часто штовхав вас, шарпав або давав вам ляпаси?”
- “Чи правда, що в дитинстві ви були свідком знущань над вашою матір’ю?”
Кожна ствердна відповідь на одне з цих особливих запитань додавала людині 1 бал за шкалою негативного дитячого досвіду.
Результати шокували.
Лише третина (тобто близько 7 тис. осіб із 20 тис. опитаних) НЕ мали травматичного досвіду в дитинстві!
Опитування показало, що перші прояви травми в дітей починалися ще в шкільному віці: понад 50% дітей із травматичним досвідом (13 тис. респондентів) мали труднощі у навчанні та значні проблеми з поведінкою. Для порівняння, серед 7 тис. дітей, які мали позитивний дитячий досвід, проблеми у школі зазначали лише 3% опитаних.
Далі більше — і ще страшніше.
- Збільшення балів (1-3 бали) за шкалою негативного дитячого досвіду чітко корелює з фінансовими труднощами та нижчим рівнем доходів у дорослому житті.
- Депресія: її діагностували у 66% жінок та 35% чоловіків із 4 і більше балами. Для порівняння, у групі з 0 балів депресія спостерігалася лише у 12% людей.
- Суїцидальні думки: люди з 6 і більше балами мають у 5000% вищу ймовірність самогубства, ніж ті, у кого 0 балів! Це й не дивно, адже вони почуваються незахищеними та самотніми, а смерть здається їм єдиною втечею від страждань.
- Алкоголізм та наркозалежність: люди з високими балами у 7 разів частіше мають проблеми з алкоголем, а вживання наркотиків серед них зростає експоненційно.
Фелітті вдалося зібрати випадки, які медицина вже може діагностувати. Тобто ми оцінюємо результати вже дуже серйозної недбалості.
Але залишається велика “сіра зона” людей із низькими балами за цією шкалою:
Чи можуть уникальна поведінка, негативна адаптація або дитяча позиція жертви бути наслідками такого виховання?
На мою думку — так.
Мозок дитини завжди розвивається відповідно до середовища
Хочу нагадати, що мигдалина (частина мозку, що відповідає за емоційні реакції) знає три способи реагування на стрес:
- Тікай (уникання, закритість, депресія).
- Нападай (агресія, вибухова поведінка).
- Завмирай (апатія, безініціативність, негативна адаптація).
Якщо мозок дитини з дитинства фіксує вороже середовище, він із високою ймовірністю розвине захисні механізми у вигляді агресії, страху чи емоційного відсторонення.
Таким чином, травматичний дитячий досвід формує не лише поведінкові, а й соціальні та економічні наслідки, які можуть визначати якість життя людини у майбутньому.